- порода
- -и, ж.1) Сукупність характерних ознак будови тіла, властивостей організму, що, передаючись спадково, створює видозміну в межах якого-небудь виду тварин. || Група свійських тварин одного виду і спільного походження, які мають характерні сталі ознаки будови тіла і властивості організму та становлять видозміну в межах якого-небудь виду тварин. || розм. Сукупність представників одного виду або класу тварин.2) Вид рослин (деревних або чагарникових).3) перен. Сукупність рис вдачі, характеру, що створює певний тип людей. || Категорія, тип людей, що відрізняються від інших якими-небудь характерними ознаками, особливостями поведінки, вдачі і т. ін.4) розм. Рід, сім'я, рідня. || перен. Сукупність характерних для кого-небудь фізичних ознак, особливостей вдачі, одержаних спадково.5) з означ., заст. Походження, належність за народженням до якої-небудь соціальної верстви.6) гірн. Мінерал або сукупність мінералів із більш-менш постійним складом, що є складовою частиною земної кори. || Мінерал, в якому міститься корисна копалина.••
Гірська́ поро́да — агрегат мінералів певного складу та будови, що сформувався в результаті геологічних процесів та залягає в земній корі.
Корінна́ поро́да — тверда щільна гірська порода, яка протиставляється пухким утворенням (наносам), що перекривають її.
Матери́нська поро́да — а) в геології – первинна гірська порода, з якої утворилися інші породи або ґрунт; б) у ґрунтознавстві – верхній шар гірських порід, на якому під впливом біологічних і біохімічних процесів відбувається утворення ґрунту.
Поро́жня (пуста́, ме́ртва) поро́да — мінерали, що входять до складу копалин, мінеральної сировини, але не мають практичної цінності.
Розкривні́ поро́ди — гірські породи, що вкривають і вміщують корисні копалини, які підлягають вийманню та переміщенню як відвальний ґрунт.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.